Навчальний заклад (дитячий сад, школа) завжди є для дитини невідомим, часом навіть загадковим світом. А для хлопчиків це ще й додаткове джерело напруги, яке не завжди дає позитивний результат. Перед хлопчиком, який вільно почуває себе вдома, вперше з'являються інші вимоги, словесна регламентація його діяльності. 

 

Це викликає у нього потужний внутрішний протест.Адже хлопчик хоче мати необмежену свободу, вільно імпровізувати, творчо вирішувати поставлені завдання, а йому пропонують готовий алгоритм, який, до того ж, треба запам'ятати.

Хлопчики досить різко виявляють негативізм не тільки до системи колективних взаємин, але й до навчальної діяльності взагалі. Ось чому вони часто ініціюють різні конфліктні ситуації міжособистісного характеру. І все ж дорослим не слід через це робити далекосяжні висновки та узагальнення на кшталт: «З тебе не вийде нічого путнього. Доведеться комусь сильно наглядати за тобою ».

Разом з тим, агресивна поведінка дитини в групі однолітків (в групі, в класі) ще не означає, що всі хлопці є джерелом напруги і що вони взагалі не здатні засвоїти закони взаємодії з іншими дітьми. Просто на це потрібен час, і досить тривалий, тоді як дівчаткам швидше вдається опановувати науку спілкування. Врівноважене, шанобливе, відверте, щире, доброзичливе ставлення батьків і педагогів може істотно пом'якшити силові дії хлопчика. Адже початкова модель його поведінки перебуває під потужним наслідувальним впливом поведінки і вчинків близьких та дорослих.

Помічено, що юних осіб чоловічої статі більше, ніж осіб протилежної статі, цікавить різноманітна інформація. Вони частіше задають дорослим питання, щоб отримати чітку відповідь. Не слід забувати про це і відповідати маляті не загальними словами, а цілком конкретно, навіть якщо він ще не все розуміє. Краще задовольнити його цікавість відразу і не відкладати на потім, бо постійні відмашки можуть суттєво загальмувати бажання пізнавати світ.

Зауважимо: під час заняття, уроку хлопці частенько дивляться в бік або перед собою, не зосереджуючись на першому етапі роботи. Вони входять в навчальний процес довше, ніж дівчата, і на слова педагога менше звертають увагу. Тому і виконують не зовсім те, що він просить, додаючи свої елементи, імпровізуючи.Дорослі зазвичай трактують це як неувагу, хоча скоріше можна говорити про прояв дитиною бажання відійти від шаблону, віддатися власним творчим нахилам. А от коли хлопчики досягають піку працездатності в робочий час, дівчатка вже починають відчувати втому. Цей процес також обумовлений психологічними особливостями чоловічої статі.

Коли син повертається з дитсадка або школи додому, йому буває важко згадати певні дрібниці, щоб відповісти на питання батьків: «Що цікавого було сьогодні? Що говорила вихователька (вчителька)? Що було на обід?». А тому не варто, чуючи невиразні відповіді, скаржитися на погану пам'ять дитини.

Хлопчики переважають над дівчатками у відео і просторових уміннях, які вимагають високої пізнавальної активності. Вони, до того ж, краще здійснюють пошукову роботу, висуваючи нові ідеї; результативно працюють, коли доводиться виконувати принципово нові завдання. Здатні знайти нестандартний спосіб рішення математичної задачі, можуть, проте, зробити помилку в розрахунках.

На емоційний фактор реагують швидко, яскраво, вибірково. Тому зауваження дорослого, зроблене дещо пізніше, ніж слід було, втрачає сенс: хлоп'яча емоційна пам'ять вже не тримає це в оперативному полі. А ось швидше зняти напругу від певної ситуації ефективно допомагає перемикання малюка на продуктивну діяльність. Тому батькам, щоб уникнути конфліктів, слід давати хлопцям певні трудові доручення: «Допоможи віднести сумку», «Іди в магазин і купи ...», «Постав на столі тарілки». Для досягнення виховного ефекту важливо уникати довгих нотацій. Пояснювати ситуацію слід коротко і конкретно.

Пам'ятайте!

1. Хлопчики тривалий час адаптуються до навчального закладу і вимагають від нас розуміння.

2. Їм важко, дискомфортно працюється в разі обмежень способів дій і за постійними алгоритмами.

3. Пропонуючи хлопчику чи вимагаючи щось від нього, стежте за чіткістю своєї аргументації.